Розглядається процес вирівнювання кінцевих доходів крайніх страт населення за допомогою податково-трансферного механізму. Підкреслюється, що через обмеження ролі податково-трансферного механізму розрив у кінцевих доходах населення України майже збігається з розривом у первинних доходах. Висловлюється думка, що тарифи на комунальні послуги мають бути диференційовані залежно від обсягів споживаних ресурсів та реальних доходів сімей тієї чи іншої соціальної групи. Значну увагу приділено характеристиці так званої шведської моделі.