В основі неоліберальної практики лежить ранжирування країн, спричинене нееквівалентним обміном в умовах поширення різних ставок і типів податку на додану вартість та міжнародних угод про його уникнення при зустрічній торгівлі. Така глобалізація – не єдино можлива і не безкінечна. Причому її супроводжує явище сировинізації, що веде до світової катастрофи у зв’язку з виснаженням природних і людських ресурсів. Деякі країни практикують модернізаційний солідаризм, здійснюючи реформи для уникнення цієї катастрофи.