В дисертаційній роботі вперше розроблені методи кореляційного опрацювання даних, отримано аналітичні вирази характеристик часової та апаратної складності високопродуктивних кореляційних спецпроцесорів за умов їх реалізації на основі теоретико-числових базисів (ТЧБ) Радемахера, унітарного Хаара та Крестенсона, які склали теоретичну основу зменшення часової та апаратної складності програмно-апаратних засобів визначення автокореляційних функцій, що дозволило зменшити в 10-20 разів часову складність та в 5 разів апаратну складність такого класу процесорів.