Адаптація законодавства України до Європейських нормативів щодо збереження біорізноманіття стало важливим питанням сьогодні, у період розвитку інтеграційних процесів. У даній статті розглянуто основні аспекти узгодження основних національних нормативно-законодавчих актів у галузі збереження біорізноманіття із європейськими. Особливу увагу відведено лісовим ресурсам України. Запропоновано шляхи усунення недоліків, прогалин, суперечностей у законодавстві. Проаналізовано основні європейські законодавчі акти та на цій основі визначено нові європейські тенденції удосконалення української системи управління збереженням біорізноманіття, обгрунтовано зміни у кадровій політиці.