Системний аналіз європейських підходів до державної економічної підтримки культури і мистецтв засвідчив, що фінансування у сфері культури здійснюється декількома каналами: у формі прямого фінансування; за допомогою загальних і цільових трансфертів у субнаціональні бюджети; на основі спільної участі органів влади різного рівня у фінансуванні; через незалежні посередницькі структури; з використанням механізмів партнерства на основі змішаного державно-приватного фінансування. Проте сьогодні для успішного розвитку галузей культури все частіше державне управління європейських держав відображає тенденцію до пошуку та залучення альтернативних джерел фінансування (спонсорства (корпоративного, приватного), меценатства, фандрейзингу, співпраці бізнесу та культури, партнерської участі посередницьких організацій, фондів, асоціацій, культурних індустрій, грантів, коштів від продажу лотерей, податкових відрахувань та ін.).