У статті розкрито економічні та екологічні аспекти пріоритетності здійснення енергоконверсії в контексті сталого низьковуглецевого розвитку. Сформульовано суть енергоконверсії як широкомасштабний і радикальний перехід від використання економікою переважно вуглецевих до безвуглецевих (відновлювальних) енергоносіїв. Обгрунтовано структуру енергоконверсії як глобального процесу, яка включає три основні складові: енергоощадність, енергомодернізацію і енергоіноваційнійсть. Широко використано метод статистичних групувань по великій сукупності показників країн світу, формулювання та розв'язання економетричних моделей кореляційного типу. Доведено, що інтенсивність вуглецевих викидів, перебуває в прямій і досить тісній залежності від рівня споживання вуглецевих енергоносіїв та в оберненій і теж досить тісній залежності від рівня споживання відновлювальних (безвуглецевих) енергоносіїв. Новизна статті — обгрунтування поняття енергоконверсії, її складових як процесу і системи причинно-наслідкового взаємозв'язку зі сталим низьковуглецевим розвитком. Практичне значення статті — визначення конкретних параметрів і чинників впливу на інтенсивність викидів вуглецю, споживання вуглецевих і безвуглецевих енергоносіїв.