У статті встановлено існування прямої залежності між величиною факторів виробництва та ВВП, за рахунок розподілу та перерозподілу якого в основному формуються централізовані фонди грошових коштів, зокрема, місцеві бюджети. Зазначено, що перерозподіл ВВП включає два етапи: на першому етапі відбувається розподіл доданої вартості та формування первинних доходів суб'єктів, зайнятих у створенні валового національного продукту (ВНП), а на другому етапі відбувається вилучення частини доходів у власників первинних доходів: фізичних осіб (заробітна плата), домогосподарств (дохід) та юридичних осіб (прибуток) шляхом застосування податкового та неподаткового (інфляційного, позичкового) методів. Дослідженням доведено, що вхідні фінансові потоки місцевих бюджетів мають певні особливості, зокрема, не утворюються за рахунок використання інфляційного методу. Аргументовано, що у випадку реалізації фізичного капіталу (комунального майна, угідь) джерелом формування вхідних фінансових потоків місцевих бюджетів є національне багатство (НБ). Розкрито, що джерелом формування фінансових потоків місцевих бюджетів може бути національний дохід інших країн та фонди міжнародних фінансових інституцій у випадку здійснення запозичень (у формі прямого кредиту та при емісії й розміщенні цінних паперів). Визначено, що вихідні фінансові потоки місцевих бюджетів забезпечують надання населенню суспільних благ. Зроблено висновок про необхідність застосування наукового підходу до управління фінансовими потоками місцевих бюджетів, що сприятиме соціально-економічному розвитку регіонів та країни в цілому.