Дисертація присвячена розкриттю генологічної своєрідності прози Богдана Лепкого, теоретичній реконструкції її жанрової системи. У роботі експліковано поняття генологічної свідомості як концепту, простежено взаємозв'язок рівнів генологічної свідомості та їх фіксацію в епістолярії, літературно-критичних та історико-літературних працях Б. Лепкого, співвіднесено генологічну свідомість письменника з жанровими традиціями Європи кінця XIX - першої половини XX століття.