У монографії здійснено порівняльний аналіз та узагальнено особливості і тенденції політики українських урядів періоду визвольних змагань 1917-1921 рр. щодо національних меншин. На основі комплексного використання сукупності загальних принципів наукового пізнання, діалектичного підходу, а також спеціальних методів дослідження висвітлено основні теоретичні підходи до визначення сутності, передумов зародження та моделей державної етнополітики, простежено генезу світової традиції політико-правового забезпечення прав національних меншин, охарактеризовано й систематизовано джерельну базу проблеми. Досліджено процес формування по лі етнічного складу населення України, його соціальної структурованості, виробничої зайнятості та суспільного поділу праці, рівня урбанізованості й освіченості, політико-правового становища напередодні Української революції. Зроблено порівняльний аналіз політики українських державних формувань окресленого періоду щодо забезпечення громадянських прав і свобод, умов етнокультурної самобутності та політичного розвитку іноетнічного населення, простежено еволюцію ідеї національно-персональної автономії, досліджено основні нормотворчі та інституційні заходи, які здійснювали урядові структури для забезпечення фізичних прав. Зіставлено рівень політичної мобілізації окремих національних меншин, їхнє ставлення до українського державотворення та участь у представницьких і виконавчих органах влади, а також розбудови етнічними спільнотами національно-персональних автономій та їхніх досягнень, насамперед у законодавчій, інституційній, етнокультурній сферах, набутті досвіду державотворення.