У статті систематизовано наявні методи визначення ступеня фінансової відкритості країни. Огляд основних показників відкритості фінансових ринків розподіляє їх на дві групи: індикатори, що розраховуються із використанням даних щодо реальних фінансових потоків на кінець звітного періоду, і ті, що вимірюють рівень обмежень, запроваджених адміністративно і задекларованих для впровадження у цих країнах. Таким чином, хоча ці дві групи показників і пов'язані між собою, вони описують два різних аспекти лібералізації. Показники обмежень руху капіталу відображають присутність законодавчих обмежень на фінансові потоки, тоді як показники фінансової відкритості дають змогу зробити висновки на підставі аналізу фактичних припливів та відпливів капіталу.