Проблематиці функціонування фінансових ринків присвячено багато праць, у яких досліджуються різні аспекти впровадження тих чи інших операцій і послуг. Водночас бракує розробок у частині порівняння обсягів угод з використанням різних фінансових інструментів – боргових (з фіксованою дохідністю) та пайових (зі змінною дохідністю), за допомогою яких фінансуються потреби розвитку інституційних одиниць як у сек’юритизованій, так і несек’юритизованій формах; в обґрунтуванні прийнятної для вітчизняних умов моделі розвитку фінансового ринку, що засвідчує інтегративні характеристики участі в глобалізаційних процесах. В обох випадках йдеться про необхідність вивчення проблем розвитку саме організованої та регульованої частин ринку. Аналіз співвідношення питомої ваги вживаних у вітчизняній практиці фінансових інструментів одночасно дає змогу говорити і про відповідну модельну оцінку фінансового ринку. На дослідження цих питань і зорієнтована стаття.