Під державним унітаризмом слід розуміти організацію відносин між Державним бюджетом України та місцевими бюджетами, а також між окремими ланками місцевих бюджетів на засадах єдиних визначених і законодавчо закріплених державою принципів, інструментів і методів, які використовуються для забезпечення соціально-економічних інтересів центру, місцевих органів влади та органів самоуправління і спрямовані на досягнення єдиних стандартів громадських послуг на всій території країни. У бюджетному унітаризмі організація міжбюджетних відносин визначається центральними органами влади відповідно до законодавства. Водночас в умовах бюджетного унітаризму постає проблема, пов’язана з визначенням рівня допустимої централізації коштів у державному бюджеті, і, відповідно, тієї межі, за якою суб’єкти держави втрачають стимул до формування своїх місцевих бюджетів за рахунок власних джерел. У бюджетній системі України як унітарної держави найпоширенішим інструментом фінансової підтримки місцевих бюджетів є трансферти (дотації, субвенції), які відіграють важливу роль у переміщенні фінансових ресурсів від одного рівня влади до іншого і є невід’ємною складовою міжбюджетних відносин.