
У теплій, але водночас проникливій атмосфері молоді автори розповідали про складність роботи над книгою – про те, як важко було брати інтерв’ю у ліквідаторів, слухати їхні історії, сповнені болю, втрат і незламності. Кожен спогад, кожне слово, сказане героями трагедії, залишало слід у серцях студентів, змушуючи їх переосмислювати не лише масштаби катастрофи, а й людську силу духу перед обличчям невидимої загрози.
Олександр Деркач підтримував студентів у цьому непростому процесі, допомагаючи їм не лише документувати факти, а й передавати емоційну глибину пережитого. Він наголошував на важливості збереження пам’яті про ліквідаторів, адже їхні історії – це не просто сторінки минулого, а уроки для майбутніх поколінь.
Захід став не лише презентацією спільної праці, а й своєрідним актом вшанування тих, хто ціною власного здоров’я і життя рятував світ від наслідків Чорнобильської катастрофи. Студенти говорили про те, як ця робота змінила їхнє сприйняття історії, як навчила їх цінувати людську відвагу та жертовність.
Ця книга – не просто збірка спогадів, а живий пам’ятник тим, хто пройшов крізь чорнобильське пекло. І завдяки молодим авторам ці історії не загубляться у часі, а залишаться нагадуванням про силу людського духу.
















