У бібліотеці ім. Л. Каніщенка ЗУНУ відбулася зворушлива зустріч із першокурсницею спеціальності “Управління на транспорті та логістика” – Софією Алексєєнко, учасницею зразкового ансамблю хореографічних мініатюр “Жарт” із Кривого Рогу.
Софія не просто розповіла про свій шлях у танці – вона принесла із собою частинку душі. Сім років у колективі, пандемія, війна, травми – але жодні негаразди не змогли заглушити її внутрішній ритм. Вона танцювала для присутніх, і кожен рух був мовою, якою говорить серце.
А ще – принесла медалі, здобуті на конкурсах, як символ перемог не лише на сцені, а й у житті.
Український танець – це більше, ніж мистецтво. Це пам’ять, це коріння, це голос народу, який не мовчить навіть у найтемніші часи. Коли лунає музика, а тіло відповідає рухом – оживає те, що не можна знищити. Танок стає молитвою, протестом, надією. Він об’єднує, лікує, надихає.
У час війни український танець – це акт незламності. Це спосіб сказати: ми є, ми живі, ми творимо. І Софія – яскраве тому підтвердження.
Дякуємо за світло, яке ти принесла до нашої бібліотеки. Нехай твій танець і надалі буде голосом сили, краси й любові до України.
