ДОЛГІХ Сергій Володимирович
(1.05.1980, с. Заруддя Збаразького р-ну Тернопільської обл. — 16.11.2014, біля с. Нікішине Шахтарського р-ну Донецької обл., похований 20.11.2014 у рідному селі) — український військовик, солдат, телефоніст-лінійний наглядач 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Студент ТАНГ 2004 року, факультет комп’ютерних інформаційних технологій.
Сергій Долгіх народився 1 травня 1980 року у селі Заруддя на Тернопільщині.
У перший рік життя Сергій втратив батька, мама вийшла вдруге заміж. Вихованням хлопця займався дядько Микола Катеренюк.
Навчався в Зарудянській школі (9 класів). Закінчив Кременецьке педагогічне училище (нині — Кременецька обласна гуманітарно-педагогічна академія ім. Тараса Шевченка), здобувши фах учителя трудового навчання, Інститут комп’ютерних технологій Тернопільської академії народного господарства (нині — ЗУНУ). Потім поїхав на роботу в Київ, працював у Господарському суді, Тендерній палаті. Навчався в Київському політехнічному інституті. Одружився і проживав у Києві, очолював комп’ютерний відділ у Республіканському центрі сертифікації.
Був активним учасником Революції Гідності. Мобілізований у серпні 2014 року. На початку вересня поїхав у зону проведення АТО. 15 листопада відбувся сильний мінометний обстріл українських позицій, після якого неподалік від блокпоста знайшли мертвого дідуся. За правилами, в таких випадках викликали правоохоронців. Військові мали гарантувати їм безпеку, тому на світанку 16 листопада вони вирушили ставити розтяжки, щоби перекрити зону, куди мали прибути правоохоронці. Але вночі неподалік від тіла чоловіка терористи влаштували засідку. Від пострілів майже впритул троє із чотирьох наших бійців були поранені. Сергій Долгіх отримав поранення в ногу, куля зачепила артерію. Він відповз від дороги, наклав собі джгут і продовжив бій. Згодом у нього влучили граната і куля, які й спричинили смерть. Разом з Сергієм загинув солдат В’ячеслав Кірічек.
Похований 20 листопада 2014 року у рідному Зарудді. На похорон прийшли сотні людей із навколишніх сіл, Збаража, Тернополя, Києва, а відспівували героя 12 священиків.
Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (2015, посмертно), орденом «За Україну, за її волю» Спілки бійців і волонтерів АТО «Сила України» (2015, посмертно), званням «Почесний громадянин Тернопільської області» (2022, посмертно).
Джерела:
- Сергій Долгіх. Тернопільська енциклопедія. URL : https://ternopedia.te.ua/index.php/%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%B9_%D0%94%D0%BE%D0%BB%D0%B3%D1%96%D1%85.
- Долгіх Сергій Володимирович. Книга пам’яті Тернопільщини. Герої російсько-української війни. URL : https://bookofmemory.te.ua/dolgih-sergij-volodymyrovych/.