Дитинство не повинно мати сирен. Не повинно знати звуку вибухів. Не повинно обриватися.
Сьогодні ми згадуємо дітей, чиї голоси назавжди стихли через збройну агресію російської федерації проти України.
Вони мріяли. Малювали. Чекали на канікули. Раділи подарункам. Будували плани, які так і не встигли здійснитися.
Коли говоримо про загиблих дітей, важливо пам’ятати: це не лише статистика. Це незакінчені казки, недописані шкільні зошити, нерозкриті таланти та невимовний біль родин.
Схиляємо голови у пам’ять про кожну дитину, життя якої забрала війна. Зберігаємо пам’ять. Свідчимо правду. Не маємо права забути.
Світла пам’ять маленьким українцям.