ВОЙТЕНКО Віктор Анатолійович
(24.11.1996, с. Гущинці Калинівського р-ну Вінницької обл. – 15.04.2025, поблизу с. Кам’янського Василівського р-ну Запорізької обл., похований 19.04.2025 у рідному селі) — український військовик, головний сержант, командир міномета 1-го відділення мінометного взводу роти вогневої підтримки 131-го окремого розвідувального батальйону імені полковника Євгена Коновальця — підрозділу військової розвідки України. Студент ЗУНУ 2024 року, Вінницький навчально-науковий інститут економіки.
Віктор Войтенко народився 24 листопада 1996 року в селі Гущинці на Вінниччині.
З 2017 року став на захист України: проходив контрактну службу і брав участь в антитерористичній операції у складі Збройних Сил, здобувши статус ветерана війни.
Після завершення контракту в жовтні 2021 року Віктор почав новий етап життя — створення сім’ї. 6 січня 2022 року у нього народилася донечка. Проте з початком повномасштабного вторгнення він без вагань повернувся до війська 26 лютого 2022 року, підтвердивши свою відданість військовій присязі. Служив у мінометному взводі роти вогневої підтримки однієї з військових частин ЗСУ, обіймав посаду головного сержанта, був командиром міномету.
Віктор брав участь у найважливіших операціях на ключових напрямках фронту під час повномасштабної вторгнення: звільнення Херсонщини, бої на Донеччині, операції на Харківщині, оборона Запоріжжя.
За свої заслуги був нагороджений численними відзнаками, серед яких медалі 10-го армійського корпусу, нагороди «За взірцевість у військовій службі», «Хрест розвідника», «Золотий хрест» та нагорода від військ оперативного командування «Південь» («Війська Херсон»).
У 2024 році Віктор вступив на заочну форму навчання до Вінницького навчально-наукового інституту економіки, обравши спеціальність «Підприємництво та торгівля».
15 квітня 2025 року, поблизу села Кам’янське Запорізької області, Віктор проявив неймовірну мужність і самопожертву. Ризикуючи власним життям, він евакуював бойову групу з-під вогню, сівши за кермо автомобіля. Однак, внаслідок ворожого удару FPV-дроном, транспорт був уражений, і Віктор загинув, рятуючи своїх побратимів.
Джерела:
1. Войтенко Валентина Олександрівна. Петиція щодо присвоєння звання Героя України (посмертно) Войтенку Віктору Анатолійовичу. Електронні петиції. Офіційне інтернет-преставництво Президента України. URL : https://petition.president.gov.ua/petition/247360.
2. На війні з росією загинув військовий розвідник із Гущинців. Калинівка. City. URL : https://kalynivka.city/articles/415009/na-vijni-z-rosiyeyu-zaginuv-vijskovij-rozvidnik-iz-guschinciv.