Григір Тютюнник – один із найвидатніших українських письменників ХХ століття, який став майстром короткої прози. Його творчість відзначається глибоким проникненням у психологію людини, яскравими образами та багатством мови.
1931, 5 грудня в селі Шилівка Зіньківського району на Полтавщині у селянській родині народився Григір (Григорій) Михайлович Тютюнник – прозаїк, перекладач, педагог. Брат письменника Григорія (Єгора) Тютюнника.
Григір… Трохи незвичне ім’я… Слід пам’ятати, що в українській літературі є ще один письменник – Григорій Тютюнник, автор відомого роману “Вир”, старший брат Григора по батьковій лінії. Так склалася доля, що брати довгий час не знали про існування один одного. І тільки коли стали дорослими, познайомилися і поріднилися.
Книжки Тютюнника необхідні нам своєю правдою, чесністю, гуманізмом. Жаль лише, що письменник прожив мало – всього 49 років. А скільки він міг би ще створити, особливо в наш бурхливий час! Більша частина написаного ним – про дітей або для дітей, яких він любив по-особливому. Їм письменник віддавав ту ласку і любов, якими в дитинстві обділили його самого.
У 1942 році через голод та дослухавшись поради знайомих, письменник, якому тоді було лише 11, пішов до матері на Полтавщину пішки. Він пройшов 300 км за два тижні. Весь шлях подолав пішки, з порожньою торбиною, в котрій з початку подорожі було дев’ять сухарів, перепічка і банка меду – земляки дали на дорогу. Коли їжа закінчилася хлопчик старцював, хоча й неймовірно соромився просити їжу. Дорогою він проходив такі міста: Слов’янськ, Краматорськ, Павлоград, Полтаву, Диканьку, Опішню. Спогади про цю подію відображені у творі “Климко”.
Дуже любив батька і рано втратив його (забрали в сумнозвісних 30-х роках), але до кінця свого життя згадував з теплотою і ніжністю: “Я тільки троньки-троньки пам’ятаю тата: вони були великі, і рука в них теж була велика. Вони часто клали ту руку мені на голову, і під нею було тепло й затишно, як під шапкою. Може, тому й зараз, коли я бачу на голівці якогось хлопчика батьківську руку, мені теж хочеться стати маленьким”.
Всі дорослі родом із дитинства, і яке дерево не було б велике й ошатне, але коріння його йде в землю, у дитинство.
Григір Тютюнник – це письменник, чиї твори не втрачають актуальності. Його творчість залишається взірцем майстерності для сучасних авторів, а його новели викликають захоплення своєю щирістю та правдивістю. Він зумів передати тонкощі людської душі, зробивши українську літературу багатшою.
