6 січня виповнилося 86 років від дня народження Василя Стуса – українського поета-шістдесятника, перекладача, публіциста, літературознавця, правозахисника, дисидента, члена Української Гельсінської групи, борця за незалежність України у XX столітті. Непримиренність до свавілля і незламність сили духу зробили Стусове ім’я знаковим для всіх дисидентів СРСР і абсолютним втіленням національної гідності.
Його пам’ять живе у наших серцях, його дух поміж нами. Слова, такі болючі, тривожні, налиті вірою в перемогу над ворогами українського народу.
Життя Василя Стуса – це дорога до посмертного повернення до рідного народу. Пророчими виявились його слова:
«Народе мій, до тебе я ще верну,
Як в смерті обернуся до життя.
Своїм стражденним і незлим обличчям,
Як син, тобі доземно уклонюсь,
І чесно гляну в чесні твої вічі,
І в смерті з рідним краєм поріднюсь».
1991 року Василь Стус був посмертно відзначений Державною премією імені Тараса Шевченка. У 2005 році йому присвоєно звання Героя України (посмертно).
Василь Стус жив і загинув, аби український народ мав те, що Богом дане кожному народові – свободу, незалежність, право на рідну мову, історичну пам’ять, самобутню культуру.
8 січня у читальному залі для студентів бібліотеки ім. Л. Каніщенка проведено літературну бесіду “Як добре те, що смерті не боюсь я” для студентів групи ДІД-11. Завідувач читального залу для студентів Ірина Любезна коротко ознайомила молодь із життям і творчістю письменника. З метою розвитку читацьких інтересів зачитали вірші поета:” Верни до мене, пам’яте моя”, “Як добре те, що смерті і не боюсь я”.
Також студентів ознайомлено із тематичною книжковою виставкою, яка містить збірки поезій В. Стуса, листування поета, біографічні матеріали, спогади сучасників та наукові видання, що присвячені дослідженню життєвого та творчого шляху поета.
Разом з присутніми дослідили збірку документів з архіву колишнього С74 КДБ УРСР «Справа Василя Стуса», де висвітлено правду про кримінальну справу, життя і смерть Василя Стуса. У даній книжці зібрано архівні документи з кримінальної справи Василя Стуса, покази свідків, листи поета, спогади його рідних та друзів. Ознайомившись із наведеними матеріалами можна дізнатися про невідомі факти щодо життя, увʼязнення та загибелі Стуса, які досі охороняли під грифом «Секретно».
Важливо розуміти, що якби не російсько-радянський терор, з яким українці продовжують боротись, він міг би бути нашим сучасником. Василь Стус не дожив усього кілька років до здобуття Україною незалежності.
Василя Стуса без перебільшення можна назвати совістю рідного народу, якому вірний син України віддав до останку не лише талант, а й своє життя.
Сподіваємось, що проведений захід утвердить в юнацьких душах доброту, милосердя, красу та щирість почуттів, виховання пошани до рідного слова.